Я щаслива мама, кожен знає, Зрозуміє той, хто доньок має. Вдвічі більше щасливіша я бабуся, Божій матері за двох онучок помолюся. Хочеться щомиті їх до себе пригортати, Ніжні рученята, щічки, носик цілувати... В ласці, спокої, добрі бажаю їм зростати, В Бога прошу мирне небо їм подарувати.
ВЕСНА
Борщевська Людмила
МОЄ СЕЛО
Моє село найкраще в світі,
Бо тут живе моя сім’я.
Всі люди щирі і привітні
І серед них зростаю я.
Якщо колись в далеку рушу путь.
Як тільки зможу, буду повертатись,
Бо рідний край, нікому не забуть.
Садки вишневі, річка і поля.
Тут вранці чути пісню солов’їну
І хату рідну видно із далля.
НАША МОВА УКРАЇНСЬКА
Мова наша промениста, веселкова й солов’їна
Мова наша материнська, лагідна й спокійна
Лине всюди наша мова, чиста,мов струмочок
Лине з уст її народу – і синів , і дочок.
Мову нашу люди люблять й щиро поважають
А як їдуть в край далекий, то не забувають
Бо забути – означає зрадити країну
Ту, в якій ти народився, де твоя родина.
Із нею вчишся розмовляти.
На мові тільки їй й тобі відомій,
Коли ідеш й не знаєш втоми...
Ти відчуваєш легкість й силу,
І в тебе ніби виростають крила.
Цей шелест трав і запах квітів
І жити хочеться й радіти...
І вітерець торкається долоні,
Бальзам цілющий - сонця промінь.
Як не любити матінку природу,
ЇЇ п'янке повітря, чисту воду...
МОЄ ХОБІ
Білі і жовті,червоні й строкаті
Маленькі й великі, прямі і витвисті
Не зовсім помітні, а також барвисті
Які ж вони любі, які ж вони милі
Без них існувати я просто невсилі
Бо в них є мій успіх, мої перемоги
Не можу прожити без їх допомоги
Я й музику люблю і гарно навчаюсь
Умію я шити, в’яжу, вишиваю
А також з лоск уток картини роблю
І всим цим займатись я дуже люблю
Та квіти для мене і в сні й наяву
Бо в них я купаюсь я ними живу
І вам я бажаю цей скарб полюбити
Вони допоможуть усе пережити
ВИШИВАННЯ
Я дуже люблю вишивати
Знаходжу голку, нитки й час
Умію всі відтінки підібрати
Й шедеври створюю щораз
І голка біга по канві
Кладуться хрестики рядками
Я вишиваю мрії чарівні
Яскравими тоненькими нитками
Я дуже люблю вишивати
Бо бачу в цьому радість і красу
І по узорах буду мандрувати
І вишию на квіточці росу
І ось це диво, первозданна казка
Їй усміхається і сонечко в вікні
Тут відбивається любов і ласка
У хрестиках на білім полотні
БІСЕР
Ой мої ви бісеринки, біжать немов річка
В ряд покладеш, зразу вийде прямесенька стрічка
Кольорові і прозорі, дивні намистинки
Хаотично їх розмістиш – ось уже й тваринка
Ось рядочок за рядочком бісер я складаю
Це своїй малій сестричці браслет я сплітаю
А ось ці, котрі крупніші, візьму я для мами
Їх пришию я на блузку цілими рядами
Ще зроблю я подарунки з бісеру прекрасні
Хоч маленькі і простенькі, але ж мої власні
Розшиваю все насвіті бісером чудовим
І довгеньким і кругленьким, різнокольоровим
Розбавляю я цим хобі проблеми буденні
І вдихаю в бісеринки я своє натхнення
Як порину я у світ бісеру казковий
Маю гарне почуття й настрій пречудовий
У вирій натхнення і щастя летіть
Всі роки дитинства для вас не забутні
Повернення в нього від долі не ждіть
Тепер перед вами нове майбуття
У кожного буде і радість й тривога
Без них не пройти по теренах життя.
Я знаю, ви всі досягнете мети
Ці роки у школі для вас не забутні
Та треба прощатись , бо час вам іти
Та стоїте і мовчите, задумались на мить.
Й чомусь завмерли на самім порозі.
Не дуже поспішаєте його переступить.
Ви думаєте все в житті вже склалось.
І ваш уже закінчився урок.
Питань у вас вже більше не зосталось.
І ви зробили вже важливий крок.
Ви добре знаєте гомологічний ряд.
І приклади без помилок навчились рахувати.
Та відповідь про долю вам навряд,
І вчителі й батьки спроможні розказати.
Й в підручнику вам не знайти підказок.
Про те, що буде там у перспективі.
Про щастя і любов не вчили ви ні разу.
І не проходили на факультативі.
Не завмирайте ви, як мухи в янтарі.
Серед вагань і страхів цілий ворох.
Нехай все те, що знали про життя у злі.
Залишиться на сторінках лиш ваших творів.
Нехай попереду вже горизонти нові.
Де на собі узнаєте не без риску.
Про дружбу й радість, й вірність у любові.
І далі все по тому ж списку.
Та ви не стійте, крокуйте вже з порогу.
Хай не лякають всі життєві драми.
Візьміть з собою в обрану дорогу.
Всі настанови тата і поради мами.
Із цих уроків вам не утікти.
Й стоять на місці сенсу теж немає
Поки дорога кличе, треба йти.
Поки у вас живе любов – життя триває.
Борщевська Л.В. (Переклад з російської. Серіал «Родичі»)
Немає коментарів:
Дописати коментар